Прийде смерть і матиме твої очі

Давно хотів перекласти цей вірш Чезаре Павезе (1908-1950).

Прийде смерть і матиме твої очі

ця смерть супроводжує нас 

з ранку до вечора, невсипуща,

глуха, мов стара гризота

чи абсурдна вада. Твої очі

будуть марним словом,

німим зойком, мовчанкою.

Ти їх так бачиш щоранку

коли схиляєшся до себе

в дзеркалі. О ласкава надіє,

того дня знатимемо й ми

що ти життя й ти ж ніщо.

Смерть для всіх має один погляд.

Прийде смерть і матиме твої очі.

То буде мов урвати згубну звичку,

мов бачити в дзеркалі

появу мертвого лиця,

ніби слухати стулені губи. 

Ми поринемо у вир німі.

Verrà la morte e avrà i tuoi occhi

questa morte che ci accompagna

dal mattino alla sera, insonne,

sorda, come un vecchio rimorso

o un vizio assurdo. I tuoi occhi

saranno una vana parola,

un grido taciuto, un silenzio.

Cosí li vedi ogni mattina

quando su te sola ti pieghi

nello specchio. O cara speranza,

quel giorno sapremo anche noi

che sei la vita e sei il nulla.

Per tutti la morte ha uno sguardo.

Verrà la morte e avrà i tuoi occhi.

Sarà come smettere un vizio,

come vedere nello specchio

riemergere un viso morto,

come ascoltare un labbro chiuso.

Scenderemo nel gorgo muti.