«Ген лину я до священної, невимовної, загадкової ночі. Світ десь там — занурений у глибокий діл — пустий і самотній його простір. Струнами грудей дме глибока зажура. Я хочу опасти краплями роси й змішатися з попелом. Далечінь спогадів, бажання юності, дитинства мрії, усього довгого життя короткі втіхи й марнії надії у сірих тогах ринуть – мов та вечірня мла, коли, нарешті, сутеніє».
(Abwärts wend ich mich zu der heiligen, unaussprechlichen, geheimnisvollen Nacht. Fernab liegt die Welt – in eine tiefe Gruft versenkt – wüst und einsam ist ihre Stelle. In den Saiten der Brust weht tiefe Wehmut. In Tautropfen will ich hinuntersinken und mit der Asche mich vermischen. – Fernen der Erinnerung, Wünsche der Jugend, der Kindheit Träume, des ganzen langen Lebens kurze Freuden und vergebliche Hoffnungen kommen in grauen Kleidern, wie Abendnebel nach der Sonne Untergang).
P.S. http://sum.in.ua/s/dil Діл (4). Gruft німецьке)
Немає коментарів:
Дописати коментар